Сім’я є незамінним, глибоко специфічним соціальним інститутом розвитку особистості. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім’ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім’ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.

Вплив сім’ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до неї, кола сімейних інтересів тощо. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:

1. Батьківське тепло, взаємна повага в сім’ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий тільки в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри. Довірливі, щиросердні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому результаті формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їх негативні риси.
2. Частота й інтенсивність спілкування батьків з дітьми. Завдяки частому спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більш слабких емоційних зв’язків з дітьми і знижує ефективність виховання.
3. Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками. Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно, коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю, коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм.
4. Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість. Непослідовність вимог створює в сім’ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.
5. Батьки, які надають перевагу методу переконування і порадам, справляють більш позитивний вплив, ніж ті, хто суворо контролює дітей. Фізичні покарання і постійні дорікання призводять нерідко до антисоціальної поведінки і правопорушень. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає антисоціальною. Зайва поблажливість з боку батьків також веде до відставання в соціалізації і моральному розвитку дитини, оскільки дітям не допомагають учитися контролювати себе. Дітям необхідне батьківське керівництво. Без нього вони можуть вирости «зіпсованими» і швидше за все будуть зазнавати репресій з боку ровесників за відсутність поваги до інших людей, самоконтролю, витримки, внутрішнього стрижня.
6. Приклад батьків. На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім’ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. До неблагополучних зараховують і зовні благополучні сім’ї, у яких систематично припускаються серйозних помилок у вихованні внаслідок несприятливих взаємин між членами родини, педагогічної неосвіченості, низького рівня педагогічної культури. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю. У деяких сім’ях батьки цікавляться тільки успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин з товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють. Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути й мови у сім’ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками [1].

ПАМ’ЯТАЙТЕ

1.  Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

2.  Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

3.  Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.

4.  Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

5.  Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.

6.  Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться бути вдячною.

7.  Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

8.  Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться ввірити в людей.

9.  Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

10.  Якщо дитина росте в розумінні, вона знаходить любов у цьому світі.

ЗАБОРОНЕНІ ЗВЕРТАННЯ ДО ДИТИНИ

1.  Ну скільки разів тобі повторювати?

2.  Я сказала - зроби!

3.  Ти що, не розумієш?.

4.  У всіх діти як діти, а ти…

5.  За що мені така кара…

6.  Не лізь, коли не можеш зробити…

7.  І в кого ти такий вдався?.

8.  Невже тобі важко запам’ятати, що…

НЕОБХІДНІ ЗВЕРТАННЯ ДО ДИТИНИ

1.  Давай вирішимо разом…

2.  Як ти гадаєш?.

3.  Мій любий…

4.  Це ти добре придумав…

5.  Я така вдячна долі, що ти в мене є…

6.  Упевнена, що ти зможеш…

7.  Тобі добре вдасться…

8.  Я завжди знала, що ти розумний…

ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛКУВАННЯ В СІМ'Ї

Пам'ятка для батьків

1.  Приділяйте велику увагу повсякденному спілкуванню з дитиною.

2.  Стежте за власним мовленням.

3.  Намагайтесь говорити спокійно, доброзичливо.

4.  Не зловживайте словами "повинен", "треба".

5.  Говоріть дітям "дякую", "вибач".

6.  Давайте можливість дитині не тільки слухати, а й думати, висловлювати власні судження, брати активну участь у спілкуванні.

7.  Ненав'язливо поправляйте дитину, яка неправильно промовила слово чи побудувала фразу, причому краще зробити це під час розмови, щоб не переривати спілкування.

8.  Формуйте в дітей навички ввічливого спілкування: вміти вислуховувати співрозмовника, з повагою ставитися до його думки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ

1.  Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2.  Дозвольте бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є.

3.  Підкреслюйте її сильні властивості.

4.  Не соромтесь виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

5.  Не бійтеся "залюбити" своє маля: саджайте його собі на коліна

6.  Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

7.  Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.

8.  Намагайтесь впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції [2].

Уникайте помилок у вихованні

1.  Не перевищуйте владу у стосунках з дитиною. Батьки, які виступають у ролі головної дійової особи, мають похмурий незадоволений вираз обличчя, втручаються в дитячі ігри, карають і вказують, що, як і коли робити.

2.  Не будьте егоїстом, не покрикуйте на дитину при найменших відхиленнях від встановлених вами еталонів її поведінки (дитина заважає вам відпочивати).

3.  Не будьте ледачими у відносинах з дитиною, що виявляється в непослідовності у вимогах, у стилі виховання, в небажанні відмовитися від своїх справ та захоплень.

4.  Не будьте хвальковитими, не хизуйтеся будь-якими успіхами своєї дитини. Не реагуйте гостро на успіхи інших дітей. Будьте скромними, вчіть скромності свою дитину. Завжди враховуйте здібності і інтереси дитини.

5.  Не будьте надмірно принциповими. Принциповість не завжди виправдана, але батьки мають упередження, що коли вони так сказали, то так і має бути, навіть якщо їх вимоги не завжди виправдані. У результаті такої принциповості батьки нерідко вдаються до фізичних покарань, позбавляють дитину прогулянки, забороняють улюблені ігри тощо [5].

Батьки мають усвідомлювати свою відповідальність за долю дитини і розуміти, що їхні витримка, мужність, сприятливий сімейний мікроклімат - значний потенціал у розвитку дитини, формуванні її особистості. Адже контакт з матір'ю має велике значення для розвитку характеру і гармонійного формування дитини. Сім'я створює душевний комфорт, змінює нервові переживання. Батьківська терпимість, доброта, чуйність, делікатність допоможуть дитині знайти своє місце в житті